Бурманська кішка

Бурманські кішки мають коріння в Бірмі, сучасній М'янмі. Сучасна порода почала формуватися у Сполучених Штатах у 1930 році, коли Джозеф Томпсон привіз туди кішку Вонг Мау, яка зіграла ключову роль у її розвитку. Згодом бурманські кішки потрапили до Великої Британії, де розвивався окремий європейський тип. Обидва типи відрізняються зовнішнім виглядом: європейський має більш врівноважені пропорції та голову у формі короткого клина, тоді як американський тип є більш коренастим та округлим.

Бурманська кішка — це порода середнього розміру. Дорослі кішки важать приблизно 2,7-4,1 кг, а коти близько 5-6,4 кг. Сильна мускулатура робить кота важчим, ніж він виглядає. Силует щільний, елегантний і добре розвинений. Тулуб має середню довжину, грудна клітка міцна, а спина пряма. Ноги відносно стрункі та закінчуються невеликими, овальними лапами. Хвіст має середню довжину та звужується до округленого кінця.

Голова має форму короткого клина, широка на рівні вилиць, з дещо округленою верхньою частиною черепа. У профіль видно чіткий перелом біля основи носа. Вуха середнього розміру, широко розставлені та дещо нахилені вперед. Очі великі, з більш прямою верхньою лінією та округленою нижньою, у відтінках від жовтого до бурштинового, причому перевага надається золотисто-жовтому кольору.

До дозволених забарвлень належать коричневе, блакитне, шоколадне, лілове, руде та кремове. Крім того, визнані чотири варіанти черепахового забарвлення: коричневе, блакитне, шоколадне та лілове. Нижня частина тіла світліша за спину та ноги, а переходи між відтінками повинні бути плавними. Морда та вуха можуть бути дещо темніші. У дорослих котів не повинно спостерігатися чіткої смугастості.

Кошенята можуть мати світліше хутро, ніж дорослі особини. Зі зростанням колір стає насиченішим, а ледве помітні сліди смугастості можуть зникати.

Бурманська кішка зазвичай відкрита, допитлива та дуже прив'язана до людей. З задоволенням ходить за опікуном, спостерігає за його заняттями та шукає можливостей для спільного проведення часу. Після гри любить відпочивати поруч із людиною, часто на її колінах.

Вона розумна та охоча до гри, тому потребує щоденної активності, яка залучає як тіло, так і увагу. Сильна потреба у товаристві означає, що вона може погано переносити тривалі періоди самотності. Зазвичай добре ладить з іншими тваринами, якщо знайомство відбувається спокійно. При спілкуванні з дітьми важливі ніжність та повага до її потреби в спокої.

Хутро бурманської кішки дуже коротке, тонке і шовковисте, з виразним блиском. Щільно прилягає до тіла, підкреслюючи мускулатуру. Підшерсток майже відсутній, тому хутро не має пухнастої структури. Догляд зазвичай простий. Делікатне вичісування дозволяє видалити вільне волосся та зберегти гладкість шерсті. Регулярні ванни зазвичай не потрібні. Багато бурманських кішок охоче приймають процедури догляду, розглядаючи їх як ще одну можливість для близькості з опікуном.

Однією з підтверджених спадкових хвороб цієї породи є бурманська гіпокаліємія, пов'язана з періодичним зниженням рівня калію в крові. Викликає ослаблення м'язів, яке може ускладнити ходьбу та правильне утримання голови. Доступний ДНК-тест, який виявляє генетичний варіант, пов'язаний з хворобою. Тест дозволяє визначити також носійство — кіт з однією копією цього варіанта не хворіє на цю спадкову форму гіпокаліємії, але може передати його потомству.

У бурманських кішок також описано підвищену схильність до цукрового діабету в деяких популяціях. У повсякденному догляді варто особливо слідкувати за правильною масою тіла, особливо у старших котів, оскільки надмірна вага додатково збільшує ризик цієї хвороби. Будь-які занепокоєння щодо здоров'я повинні обговорюватися з ветеринаром.